Ты Господь единственный на свете,
Я склоняюсь только пред Тобой.
Лишь с Тобою ярко солнце светит,
Мой Отец небесный,мой родной.
Ты пришел на землю в злую стужу,
И согрел меня Своим теплом.
Никакой другой бог мне не нужен,
Дай любовь и защити мой дом.
На земле жизнь миг,а дальше вечность,
Где мне быть зависит от Тебя.
Не могу прожить ее беспечно,
Не хочу прожить ее я зря.
Пред Тобой покорный на коленях,
Дай исполнить волю мне Твою.
Крест свой понесу-это не бремя,
Я твоей любовью дорожу.
Сердце,дух,душа- Иисуса славят,
Ты прими из уст хвалу мою.
Лишь Тебя всегда я прославляю,
Знаешь Ты, как я Тебя люблю.
На Тебя лишь только уповаю,
И не постыжусь я никогда.
На мои молитвы отвечаешь
И даешь надежду для меня.
Пусть я переполнюсь весь Тобою,
Изольюсь любовью на других.
Жажду утолимшь водой живою,
За ошибки Ты меня простишь.
Каюсь, я бываю еще грешен,
Медом пусть наполнятся уста.
Честь,хвала и слава в поклоненьи,
Я превозношу только Тебя.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
